Наша адреса:

18015, м. Черкаси,

вул. Митницька, 59.

тел. 63-08-83

Квітень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930  

postheadericon Адаптація до умов ЗДО

Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою безперервної освіти в Україні.

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до умов ЗДО— поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

1. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

2. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

3. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

4. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

5. До кінця раннього віку в дитини з’являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях:

  • фізіологічному,
  • соціальному,
  • психологічному.

Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? – Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов’язують:

  • з попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;
  • зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;
  • з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;
  • з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

Процес пристосування (адаптації) до умов ЗДО проходить індивідуально.

Середній строк адаптації дітей:

  • раннього віку – 7-15 днів,
  • молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні,
  • старшого дошкільного віку – 1 місяць.

Виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

  • Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
  • Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
  • Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація, дитина часто хворіє, відмовляється від улюблених іграшок та страв, часто плаче або кричить, погано спить, тощо.

Виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

  • Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
  • Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
  • Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

Типові помилки батьків

  •  Не можна карати або сердитися на малюка за те, що він плаче при розставанні або при згадці необхідності йти в садок! Пам’ятайте, він має право на таку реакцію. Суворе нагадування про те, що “він обіцяв не плакати”, – теж абсолютно неефективне. Діти цього віку ще не вміють “тримати слово”. Краще ще раз скажіть, що ви його дуже любите і обов’язково прийдете за ним.
  • Варто уникати розмов про сльози малюка з іншими членами сім’ї в його присутності. Здається, що син або дочка ще дуже маленькі і не розуміють дорослих розмов. Але діти на тонкому душевному рівні відчувають занепокоєння мами, і це ще більше підсилює дитячу тривогу.
  • Не можна лякати дитячим садом ( “Ось будеш себе погано вести, знову в дитячий садок підеш!”). Місце, яким лякають, ніколи не стане ні улюбленим, ні безпечним.
  • Не можна погано відгукуватися про вихователів чи садок при дитині. Це наводить малюка на думку, що садок – це недобре місце і його оточують погані люди. Тоді тривога не пройде взагалі.
  • Не можна обманювати дитину, кажучи, що ви прийдете дуже скоро, якщо малюкові, наприклад, належить залишатися в садку півдня чи навіть повний день. Нехай краще він знає, що мама прийде не скоро, ніж буде чекати її цілий день і може втратити довіру до найближчої людини. Можна показати на годиннику, де повинні бути стрілочки,коли прийде мама.

Рекомендації для полегшення процесу адаптації:

  • Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
  • Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
  • У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години з поступовим збільшенням на 1 годину;
  • Наблизити домашній режим до садкового;
  • Пам’ятайте, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад лише здоровою. Щоранку оглядайте зів, шкіру та волосся дитини, запитуйте про самопочуття;
  • Одягайте дитину відповідно до погодних умов у одяг із натуральних тканин та зручне взуття. Обов’язковим є головний убір.
  • Поінформуйте медичних працівників і вихователів садочка про захоплення дитини, звичайний руховий режим, особливості харчування, можливі алергічні реакції.
  • Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
  • Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок);
  • Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
  • Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
  • Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
  • Зустрічати дитину з посмішкою;
  • Розповідати якомога більше позитивного про садок;
  • Підтримувати самостійність дитини вдома;
  • Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірьте, що з будь-якою складною ситуацією можна впоратись, якщо її вирішувати, а не відкладати !

Висновки

Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації. Щоб полегшити звикання дитини до умов ЗДО, батьки мають підготувати її і фізично, і морально, і соціально. Запорукою успішної адаптації дитини до умов садочка є єдність зусиль і вимог з боку батьків та працівників закладу.Правильна поведінка та емоційна прихильність рідних у період адаптації дуже важлива.

Література:

  1. Адаптація дитини до умов дитячого садка: управління процесом, діагностика, рекомендації / Н.В. Соколовська.- Волгоград: Учитель, 2008. – 188 с.
  2. Виготський, Л.С. Питання дитячої психології / Л.С. Виготський.- СПб.: СОЮЗ, 2007. – 224 с.
  3. Зубова Г., Арнаутова Є. Психолого-педагогічна допомога батькам у підготовці малюка до відвідування дитячого садка / О.Л. Зубова / / Дошкільне виховання.- 2004. – № 7. – С.66 – 77.
  4. Ясінська Х. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ// Психолог дошкілля. – №4(21).
  5. http://nsportal.ru/detskiy-sad/materialy-dlya-roditeley/2014/01/12/adaptatsiya-rebenka-k-detskomu-sadu-sovety

Нас можна знайти на facebook